We’ve updated our Terms of Use to reflect our new entity name and address. You can review the changes here.
We’ve updated our Terms of Use. You can review the changes here.

The Road to Burkut / р​і​ч​к​а V. Д​о​р​о​г​а на Б​у​р​к​у​т

by Try Kroky v Nich / Три кроки в ніч

/
1.
Якби мої думи німії та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії на струни проречисті впали, зайшлись би плачем мої струни і сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю і темна, й блискуча, й раптова, і сонцеві рідна, й безодні була б моя пісня без слова. Важкі побережнії скелі зрива переможнеє море; невже переможная пісня важкого жалю не поборе? Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки дають лиш німії стискання… 5.02.1900
2.
Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. Ви щасливі, високії зорі, все на світі вам видко звисока; якби я так високо стояла, хай була б я весь вік одинока. Ви щасливі, холоднії зорі, ясні, тверді, неначе з кришталю; якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю. 18.07.1900
3.
Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, – в ній все було б ясне – і струни, й гуки, і кожна пісня, що на інших струнах бринить, мов голос вітряної ночі, бриніла б на моїй злотистій арфі тим співом, що лунає тільки в снах дітей щасливих. Туга б відкотилась від гуків тих геть-геть удалину, мов білі тумани, пройняті сонцем, що здалека леліють, наче злото, не хмарою, а мрією здаються. І жалі всі, в гармонію з’єднавшись, озвались би, мов хори в емпіреях… 14.09.1900
4.
Ти, дівчино, життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах, Ачей же так гармонії осягнеш, Її ж було в твоїм житті так мало… О, не вважай, що криком, а не співом, Акорди перші залунають. Грай! Адже й твоє життя так починалось. Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до тебе привертали? Ти їх знайшла в своїм розбитім серці, Невже не знайдеш їх в розбитих струнах? Грай. Ось оця струна зовсім порвалась, Ти не торкай її, ся так ослабла, Мов тятива в дитячім самострілі, Торкнись її злегенька, ледве-ледве, Вона озветься тихо, мов луна Себе самої. Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу. здогадно 1897
5.
Хочеш знати, чим справді було те, що так колись пишно цвіло, що на серце наводило чари, світ вбирало в злотисті примари, те, що сяло, мов чистий кришталь, а безжалісне й гостре, мов сталь. Приторкнутись ти хочеш близенько, придивитись до нього пильненько, скинуть з нього покраси й квітки, одрізнити основу й нитки, – адже часом найкраща тканина під сподом просто груба ряднина. Залиши! се робота сумна, не доводить до правди вона. Глянь, смереки зеленії коси повбирались у ряснії роси. Не питай, чи то справді роса самоцвітна, всесвітня краса, чи то, може, те сонце здурило, в лелітки дощ холодний змінило, або, може, то хитрий вітрець з марних крапель сплітає вінець, або, може, то винна смерека, що показує росу здалека… Буркут, 10.08.1901
6.
Осінній плач, осінній спів посеред літа золотого непереможно забринів із серця мого. Ох, то ж за те, що восени, сумного, млистого поранку, я раз невчасно завела собі веснянку. 30.06.1902

about

Січень–березень 1901 року Леся Українка провела біля ліжка вмирущого друга. Досвід цієї втрати був для неї важким і виснажливим. Тому в квітні вона подалася на південний захід, до "зеленої Буковини", щоб у товаристві Ольги Кобилянської, неподалік гір, відновити фізичні й душевні сили. Пізніше, за порадою лікаря, вона рушила далі в пошуках чистішого і прозорішого повітря, а властиво до Боркута, знаного місця відпочинку на березі Чорного Черемошу побіля джерела залізної води. Зупинившись дорогою на кілька днів у Вижниці, Леся якось піднялася на гору Німчич, звідки побачила "при заході сонця щось таке гарне і срібне, як мрія, – кажуть, що зветься Ростоки, але я думаю, що то ніяк не зветься і що його вже тепер там нема, бо щось такого може показатись тільки раз і зникнути, а вже якби хто вдруге хотів би те саме побачити, то не знайшов би".
Та чи не є такою ж зникомою мрією всяка подорож? І чи не є ця побачена мрія відображенням чогось усередині нас самих? Ми не можемо пройти чужий шлях, лише свій власний. І побачене в дорозі є лише нашим досвідом, адже всяка мандрівка починається всередині нас самих, хоч би чиїми слідами йшли.
Подорож як спосіб примирити себе зі світом, виміряти його собою, вмістити його в собі, а себе в ньому. Досягти й осягнути – насправді лише на мить, коротку і вічну, як дотик призахідного сонця, у світлі якого Буркут реальний стає тотожним Буркуту бажаному і шуканому, стає місцем, у якому неприкаяна душа віднаходить своє місце.

credits

released February 6, 2022

Marichka Koshelinska-Martyniuk – lead vocal, bandura, ukulele
Viktor Martyniuk – cajon, mandolin, glückophone, metallophone, electric guitar and another percussion, back vocal
Severyn Martyniuk – cello

license

all rights reserved

tags

about

Try Kroky v Nich / Три кроки в ніч Lviv, Ukraine

"Три кроки в ніч" поєднують народні та класичні інструменти, власну музику та етнічну мелодику з поетичними текстами сучасників і класиків. У нашій творчості найвиразніше простежуються дві настроєві домінанти – лірична і трагічна, які можна пов'язати з порою надвечір'я, коли тіні речей довшають, а обриси стають плинними. Гурт утворився 2013 року ... more

contact / help

Contact Try Kroky v Nich / Три кроки в ніч

Streaming and
Download help

Report this album or account

If you like Try Kroky v Nich / Три кроки в ніч, you may also like: